Катерина Рябчук: Необхідно помічати все те, що дає тобі життя, використовувати це на повну та цінувати

У четвер, 22 березня, у Національному університеті «Острозька академія» відбувся щорічний конкурс «Гальшка року». Цього року факультет політико-інформаційного менеджменту представила студентка другого курсу спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» Катерина Рябчук. Дівчина посіла друге місце з відривом від переможниці в 1 бал.

З Вікторією Бродосюк Катерина поділилася тим, чому вирішила взяти участь і що варто робити дівчатам, які захищатимуть честь свого факультету надалі.

В.Б.: Що надихнуло тебе взяти участь у конкурсі “Гальшка року”?

Моє незвичне хобі 3 роки тому стало моїм натхненням. Минулого ж року, коли на конкурсі «Гальшка року» я сиділа як глядачка, виникло бажання познайомити Острог та академію з живими скульптурами та ходулістами, додати трохи різноманіття у це шоу. Влітку у Рівному мене випадково зустріла Юлія Петрівна (заступниця декана факультету ПІМ Юлія Петрівна Маслова – ред.) та запропонувала випробувати свої сили у «Гальшці року 2018». Це й стало приводом для більш детальних роздумів над участю.

Катерина Рябчук, представниця факультету політико-інформаційного менеджменту
Фото Інни Катанахи

В.Б.: Чи багато було конкуренток на відборі та як тобі вдалося їх обійти?

Здається, окрім мене, на відборі були ще 4 дівчини. Троє з них – першокурсниці, сміливі дівчата. Вони показали справді ґрунтовну підготовку: великі розповіді про себе, відео та, навіть, номери у номінації «талант». Я простіше до цього ставилася – вільно, без хвилювання, спілкувалася та відповідала на запитання, певно, цим і сподобалася суддям на відборі.

В.Б.: Що ти хотіла донести своїм виступом, яку ідею? Та звідки вона взялася?

Я хотіла втілити щось кардинально іншого формату, тому не дуже цікавилася виступами минулорічних конкурсанток. Ідеї виникають у голові спонтанно, вони не повинні базуватися на чиємусь досвіді. Скажу відверто, я довго не могла нічого вигадати.

Коли мене вкотре розпитували, що я можу розказати про себе, розповіла, як ще влітку 2015 року мені наснився сон про бал –  він став причиною мого першого кроку до знайомства із живими скульптурами у театрі «Галатея». Після цього я подала заявку на проби до цього театру, мене прийняли в колектив.

Саме той сон став ідеєю як представити себе. Я взяла його з реального життя. Мабуть, це не було б так добре продумано та не виглядало б так ефектно, якби не було правдою. Та й вступити до Острозької академії хотіла через інтерес до історії. Я прагнула вчитися у місці, яке має велику історичну цінність.

Окрім того я не розуміла, чому дівчата на конкурсі «Гальшка року» завжди зображають її майже у траурному образі. Звісно, у Гальшки Острозької була тяжка доля, однак  можу запевнити, що в неї теж були мрії, хоч їм і не судилося здійснитися. Я хотіла звернути увагу на те, що зараз ми маємо все для того, щоб жити в ідеальному світі та досягати всіх своїх цілей.

Люди стали настільки м’якотілими та лінивими, що від найменшої перепони одразу опускають руки. У минулому ж усі поривання та ідеї необхідно було відстоювати. Тоді люди не належали собі, можна було лише мріяти про теперішні умови життя, права та можливості. Я хотіла наголосити, що зараз ми справді багаті,  живемо у еру інноваційних технологій. Наше життя спрощене до неможливості. Та ми все одно завжди чимось незадоволені та знаходимо виправдання своїй безхребетності та неможливості втілити щось у життя. Необхідно помічати все те, що дає тобі життя, використовувати це на повну та цінувати.

Танець на ходудях (фото Інни Катанахи)

В.Б.: Скільки часу зайняла підготовка до виступу? Хто тобі допомагав?

Підготовка зайняла близько півтора тижні. Мені пощастило, що над виступом у категорії «талант» ми з колективом театру працювали ще з січня. Уже за місяць до виступу він був готовий. А ще поталанило з факультетом.  Мені часто пропонували допомогу, тому не потрібно було шукати людей для чогось. Необхідно було шукати можливості для їх залучення, а це простіше.

Над різними ідеями я думала ще з лютого. За 2 тижні до виступу необхідно було лише пояснити команді що саме хочу показати і як це бачу. Найбільше мені допомагала Анастасія Арнова – минулорічна представниця факультету на цьому ж конкурсі. Вона до того ж моя одногрупниця. Анастасія найкраще знала що хоче бачити суддівська колегія. Заступниця декана Юлія Маслова підказувала на чому необхідно акцентувати увагу, а що варто упустити. Яна Ходачук допомагала з організаційними моментами, була таким собі посередником між мною та КМЦ. Олександра Аксьонова допомогла мені виглядати на всі 100% на виступі, за що їй дуже вдячна.

Я дуже рада, що були люди, які готові були пожертвувати своїм часом, заради хорошої підготовки всіх номерів. Також добре було, що Володимир та Максим – світло та музика КМЦ – наші, ПІМівські. Вони чимало допомагали.

Фото Інни Катанахи

В.Б.: До свого виступу ти залучила інших танцівників на ходулях та живі статуї. Чи важко було вмовити їх взяти участь?

Насправді вмовляти нікого й не довелося. Для них це можливість познайомитися з новим містом та людьми, показати чудовий номер, який є результатом важких тренувань. Була проблема з доїздом. Генеральна репетиція та сам виступ розпочиналися у досить пізній час (після 18:00), а останнє маршрутне таксі їде до Рівного о 20:30. Та з допомогою факультету, який покрив витрати на доїзд й організував зручний час репетицій у Культурно-мистецькому центрі, вдалося вирішили цю проблему. По секрету скажу, що для когось із танцюристів це був дебютний виступ.

В.Б.: Ти надзвичайно гарно і креативно представила ПІМ. Чи плануєш долучитися до організації виступу представниці нашого факультету наступного року?

Дуже приємно чути позитивні відгуки про свою роботу. Однак, я б хотіла надати наступній представниці вільне поле для творчості. Ніхто не повинен нав’язувати свої думки і казати що і як робити. Лише так можна створити щось дійсно незвичне та цікаве.

У випадку, коли знадобиться  допомога у коригуванні виступу чи просто порадах – я буду рада долучитися. Бажаю дівчатам наступного року не заганяти себе у рамки, а навпаки – виходити з них і не боятися нічого. Варто використовувати кожну можливість, адже потрібно жити тут і зараз – жити моментом!

Катерина Рябчук (фото Катерини Сафонової, сайт Острог.Інфо)

 

Спілкувалася Вікторія Бродосюк

Фото Інни Катанахи та Катерини Сафонової